29 листопада 2018 року в Уманській центральній бібліотеці відбулась знакова подія. В цей день численна громадськість міста зібралась, щоб взяти участь у презентації автобіографічного роману-монографії Івана Степановича Пахольчука «Я просто йшов». Жанрове визначення твору є невипадковим, адже автор є не лише знаним в Україні та за її межами вченим-істориком, що ретельно вивчає минуле рідного народу, соціально-історичні процеси різних країн, а й – на цьому слід окремо наголосити, є тим небайдужим вченим, що осмислює досвід цивілізаційного буття крізь оптику тривання власного українського християнського родоводу. Таке єднання й дозволяє визначити жанр твору в новітньому понятійно-категоріальному сенсі як «автобіографічний роман-монографія».
Щиро зацікавленим словом презентацію відкрила директор Уманської централізованої системи бібліотек Людмила Чупряк, яка разом зі знаною поетесою, письменницею, краєзнавцем, літописцем рідного краю Н.С.Михайловою яскраво модерувала проведення заходу. До слова про книгу були зголошені наступні доповідачі. Зосібна, один із рецензентів і автор передмови, професор, доктор філософських наук, професор кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін Уманського НУС П.М. Ямчук зосередив увагу на тому, що книга І.С.Пахольчука не лише відбиває буття христоцентричного українського родоводу автора, а й виховує та спрямовує майбутні покоління українців до розвитку цих аксіологічних первнів у ХХІ та подальших століттях. Наголосивши на багатогранності творчого обдарування Івана Степановича як вченого-історика, письменника, поета, громадського діяча, який ніколи не залишається осторонь, коли потрібна дієва допомога цілому народові (виступ І.С.Пахольчука на оборону таджицької мови є цьому ясним, і непоодиноким підтвердженням) або конкретній людині вчений побажав авторові книги подальшої плідної праці, що неодмінно матиме наслідком видання нових, так само цікавих як презентована нині, книг.
Відома в Умані та за її межами лінгвіст, талановитий мовознавець, фаховий і креативний філолог Зоя Крамська – завідувач навчальною частиною Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Т.Г.Шевченка, щиро привітала від імені Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу, його директора – О.В.Чепкої, автора з виданням книги, побажала подальших успіхів у творчості. Прекрасний букет червоних троянд, урочисто вручений Іванові Степановичу З.М.Крамською став яскравим і естетично-переконливим знаком любові та поваги до автора та його невтомної праці на благо України.
Наступний виступаючий – Н.С.Михайлова, як і належить поетові, поділилася своїми міркуваннями про спорідненість душ, які єднає любов до рідної землі. Як з’ясувалося з розповіді Ніни Степанівни – вони – разом з Іваном Степановичем – обоє діти не лише повоєнного лихоліття, а й – рідної їм Вінничини. Це засвідчують написані ними книги. Тож, тим більш приємним для Умані, для всіх уманців, що вони зустрілися й творчо співпрацюють саме на благословенній уманській землі. Давній друг і соратник Івана Степановича у справі утвердження української Незалежності, доцент УНУС А.І.Опалко зосередив увагу на розвінчанні російсько-радянських міфів та ідеологем. Він переконливо, фактами й цифрами, довів, що поширювані нині симулякри «ідеального» радянського минулого є не лише облудними, а й такими, що знову штовхають українців у небезпечну прірву забуття власної духовно-інтелектуальної ідентичності. Виступ А.І.Опалка був ясно суголосним із ідейною концепцією книги І.С.Пахольчука «Я просто йшов».
В своєму виступові кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін УНУС М. В. Костюк слушно й справедливо відзначила, що вже сама постать Івана Степановича Пахольчука є моральним орієнтиром та незаперечним авторитетом для його колег, студентів, учнів, для широкої громадськості. Доцент М.В.Костюк також зосередила увагу на тому, що творчий доробок Івана Степановича потребує не лише розвитку, а й подальшої актуалізації в навчальному та виховному процесі. Далі слово було надане професору, доктору географічних наук, завідувачу кафедри Ю.О.Кисельову. Вчений, а в даному контексті слід окремо відзначити, що Юрій Олександрович і сам є непересічним поетом, провів масштабні й цікаві паралелі між діаріушем та презентованою книгою І.С.Пахольчука та власною боротьбою за українську мову й Україну на Луганщині.
Емоційно вражаючим, справді незабутнім, камертоном одухотвореного дійства стало виконання співробітницею Уманської Центральної бібліотеки Олександрою Хребтань поезії І.С. Пахольчука. Це виконання, суголосне зі створеним не Іваном Степановичем, а тоді ще малим Іванком, віршем, що був мудро винесеним організаторами на репрезентаційну дошку, надихало всіх присутніх. Зміцнило позитивне враження від присутності поруч з Поезією, яскраве музичне мотто. Ним стало акапельне виконання І.С.Пахольчуком сучасного Славня столиці Української держави – пісні Ігоря Шамо на вірш Дмитра Луценка «Як тебе не любити, Києве мій». Заспів Івана Степановича був одностайно підхоплений всім загалом присутніх.
Слід зауважити, що у вже далекі від нас, 1970-ті, позначені наступальною русифікацією, коли І.С.Пахольчук, на прохання Дмитра Луценка, вперше у велелюдній аудиторії заспівав цю пісню, багатьма таке відверте виконання майбутнього Славня Києва сприймалося як виклик. Автор музики – Ігор Наумович Шамо акомпонував співові юного виконавця знакової для Києва пісні. Шлях Івана Степановича був не простим. Але завжди прямим. Про це він згадував у виступові, актуалізуючи в пам’яті такий епізод. Стежка до школи з рідного села до сусіднього була звивистою. Нею ходило багато людей. Але він, ще школяр, першим пішов прямо. І далі – за ним – так прямо йшли всі інші люди. Осмислюймо цю масштабну метафору.
Заслужений вчитель України, Голова міського осередку «Просвіти», вчитель вищої категорії й викладач Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Т.Г.Шевченка Л. В. Лісова не лише привітала Івана Степановича із виходом книги, не лише побажала подальших творчих успіхів і натхнення, а й подарувала йому і всім присутнім власні поетичні рядки, присвячені цій знаковій події. Книга І.С.Пахольчука, засвідчуючи маловідомі нинішнім поколінням і необхідні поколінням прийдешнім засновки, має на меті повернення історичної пам’яті. Вона є дієвим застереженням від майбутніх облуд і спокус. А ще – є прикладом дієвого Опору там і тоді, коли цей Опір чинити нібито немає ніякої змоги. Урочистий захід було зафільмовано кореспондентами провідних уманських телеканалів, яким автор книги дав інтерв’ю. В роботі знакової презентації взяла участь провідний спеціаліст відділу культури Уманської міської ради Неля Петрівна Петриченко.
На завершення урочистостей організатор презентації – Людмила Анатоліївна Чупряк та автор автобіографічного роману-монографії «Я просто йшов» Іван Степанович Пахольчук подякували учасникам за плідну роботу, яка надихає на подальшу співпрацю в ім’я Бога і на славу України.
П.М. Ямчук
доктор філософських наук, професор, професор кафедри
соціально-гуманітарних і правових дисциплін
Уманського національного університету
садівництва
фото прес-служби Уманського НУС
