Юрій Гаврилюк - курсант Чернігівського вищого військового училища льотчиків. Випуск 1975 року.
20 червня 1975 року курсант ЧВВАУЛ Юрій Гаврилюк загинув при виконанні навчально - тренувального польоту. Сорок років тому він відвів несправний літак від кварталів нашого міста...
...Був звичайний робочий день на військовому аеродромі. Злітали та сідали стрімкі МІГи. Курсант Гаврилюк зайняв місце в кабіні винищувача. Годинник почав відраховувати час польоту : «Того дня, провівши його в повітря, ніхто не думав,що ми бачимо його останній раз. Злетів-впав-вибухнув-загинув… Але ніхто не посміє сказати, що він даремно прожив свої 20 років. Юрій вчинив так, як йому велів обов`язок радянського льотчика .»
( з листа В. Курдая, однокурсника Юрія.)
Збереглася карта радіообміну курсанта Гаврилюка з керівником польотів.
9.41.52-681-запуск
9.41.53- зрозумів. 681.
9.48.10 – на взліт, ліхтар закрий
9.50 – 681,злітаю
9.50.27-злітайте,681.
З цієї хвилини почався відлік часу змагання в небі, який продовжувався 56 секунд. Завмерли всі : і керівник польоту , і техніки літаків, і інструктор, і курсанти…
9.51.12- На обертах, на обертах кут менший роби.
9.51.16-«Форсаж максимал » виключи.
9.51.26-зліва на борту подивись.
Літак втратив висоту. Миготять дахи будинків, школа № 9, дитячий садок…
9.51.30- Катапультуйся!
Але було пізно. Юра намагається посадити машину на житнє поле, яке простягається за садом. До нього лишалось метрів 200. І раптом машину затрясло. Літак зрізає верхівки яблунь. Почувся сильний удар...
Зупинився годинник літака. Зупинився час життя Юрія Гаврилюка. Свій тихий відлік почала стрілка безсмертя…
«Юрій - людина, яка мала великий запас енергії. Він рідко залишався осторонь будь-яких справ , і те, тільки тоді,коли він був зайнятий чимось більш важливим і необхідним для всього колективу.»
(З виступу льотчика - інструктора Юрія В. Карташова)
Біля скромного пам`ятника на місці катастрофи лежать перші підсніжники, аеродромні ромашки та волошки, які відображають блакитне небо. Їх приносять ті, кому дорога пам`ять про Юрія.
20 червня 2015р. на місці катастрофи військового винищувача МІГа 21, на якому виконував свій останній навчально-тренувальний політ курсант ЧВВАУЛ Юрій Гаврилюк, зібралися випускники 1982 року Уманської загальноосвітньої школи №11. Навчаючись в 1975 році у п’ятому класі, вони були зворушені подвигом Юрія, який відводив літак від жилих кварталів передмістя Умані. Учні часто бували на місці катастрофи, підтримували зв’язки з однокурсниками Юрія, школою № 88 м. Києва, де він навчався, з його батьками. З випускниками були ті, хто протягом всіх років навчання допомагав у цікавих та корисних справах: класний керівник Юлія Мельник (тепер – заступник директора з навчально-виховної роботи), військовий льотчик I класу, інструктор, майор запасу Олександр Мазуренко, автор поезій про Юрія Наталія Михайлова. Звучали вірші, спогади, до пам’ятного знаку покладено квіти, хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять про людину, яка ціною власного життя врятувала уманчан.
