Захворювання на сказ було описано ще 3000 років тому, але і в наші дні воно не втратило своєї актуальності і реєструється більш ніж в 160 країнах світу. Щорічно понад 10 мільйонів людей отримують різні пошкодження від тварин і близько 50 тисяч гинуть від укусів тварин, хворих на сказ.
До кінця 19 століття ніякі засоби не рятували людей і тварин від цієї хвороби. Кожен заражений був приречений. І тільки в 1885 році французький вчений Луї Пастер відкрив метод профілактики проти сказу. Його перший пацієнт - дев'ятирічний хлопчик, покусаний скаженою собакою, був врятований від неминучої загибелі.
Щорічно в світі від сказу гинуть понад 55 тис. людей.
Сказ – це смертельне інфекційне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.
Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.
Збудник сказу - специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини. При укусі разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження.
Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких тварин.
За останні роки найчастішим джерелом поширення хвороби стали лисиці.
Ознаки сказу у тварин
Вони дуже різноманітні. Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.
Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос - пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.
Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.
Шляхи зараження людини
Зараження людини може відбутися при укусі та ослиненні хворою твариною, коли вірус разом зі слиною тварини потрапляє в рану. Також у разі потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота, пошкоджені шкірні покриви. Дуже небезпечні подряпини, нанесені кігтями, тварини часто лижуть лапи, тому на пазурах залишається певна кількість збудника інфекції, яка достатня для зараження. Заразитися сказом можна і від зовні здорової тварини, тому що в ряді випадків сказ у тварин може протікати у безсимптомній формі (у собак перші ознаки захворювання проявляються через 3-6 тижнів після зараження).
В Україні за попередні 2 роки зареєстровано 3 випадки сказу у людей.В Уманському районі протягом 2025 року зареєстровано 24 випадки сказу тварин, 2 випадки в м. Умань.
Рішенням місцевої Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії Уманської міської ради від 20.10.2025 №3 територію м. Умань визначено неблагополучною зоною, загрозливою зоною м. Умань з прилягаючими сільськогосподарським та мисливськими угіддями, лісопарковою зоною.
Карантинні обмеження в м. Умань продовжені до 09.02.2026 та будуть проводитися щеплення домашніх тварин проти сказу. Забороняється проведення будь-яких заходів за участі тварин, вивезення за межі собак та котів.
З метою попередження поширення сказу серед тварин, запобігання покусам та захворювання на сказ людей рекомендується:
-сприяти проведенню державної реєстрації та імунізації домашніх та безпритульних тварин;
-повідомити по тел. 102 про появу лисиць у населених пунктах, покуси ними людей та тварин, контакти з дикими тваринами, підозрілу поведінку тварин;
-своєчасно видаляти залишки їжі з посуду тварин;
-дотримуватися вимог щодо поводження з харчовими відходами;
-не контактувати з дикими тваринами та з підозрілою на сказ поведінку домашніми тваринами;
-не намагатися самостійно надавати ветеринарну допомогу хворим тваринам.
Щеплення від сказу - залишається поки що єдиним засобом, щодо запобігання цьому захворюванню. Курс щеплень складає всього шість ін'єкцій і передбачає їх своєчасне проведення відповідно до призначення лікаря і за певною схемою.
Ні в якому разі недопустимо самовільно перервати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні. Протипоказів до екстреної вакцинації немає. Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
