Рижак Володимир Юрійович

 

image001

(Мачете)

Дата та місце народження: 21 грудня 1989 р., м. Сміла, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 2 серпня 2014., м. Докучаєвськ, Донецька область.

Посада: Фахівець групи матеріального забезпечення.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Шахтарськ" ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

 

Обставини загибелі: Загинув 2 серпня 2014 р., потрапивши під вогонь снайпера, під час операції з ліквідації диверсійної групи терористів у місті Докучаєвську (Донецька область), які ввечері 31 липня 2014 року у місті Докучаєвську скоїли вбивство підполковника міліції Василя Рябоконя та старшого лейтенанта міліції Миколи Дорошка. Разом із Володимиром загинув рядовий міліції Євген Старіков.

 

Сімейний стан: Залишились батьки та сестра.

 

Місце поховання: с. Шарин, Уманський район, Черкаська область

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Володимир народився 21 грудня 1989 року, у місті Смілі, де починали трудову діяльність його батьки-вчителі. На початку 1990-х років разом із батьками переїхав до села Шарин Уманського району, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. 1996 році Володя пішов у перший клас Шаринського навчально-виховного комплексу, де навчався до дев’ятого класу. Згодом вступив на навчання в Уманський агротехнічний коледж. Він був чуйним не лише до людей, його турбувало усе живе. Мав дуже багато друзів, які підтримували його у всіх починаннях та поважали. Захоплювався сучасною музикою – писав і виконував пісні, був відомий під псевдонімом Dr.DemOn.

З кінця 2013 року Володимир брав активну участь у подіях Революції Гідності. Батькам нічого не казав, але вони згодом дізналися, що їхній син – серед активістів столичного Євромайдану. Спочатку Володимир відповідав за «харчоблок» (за його ініціативи було організовано гарячу кухню), а потім був там, де був найбільш потрібний. Матері пояснював, що не може вчинити інакше й буде захищати рідну землю до кінця.

Під час пожежі у Будинку профспілок Володимир 5 разів повертався туди рятуючи людей з вогню. А коли «Беркут» оточив Український дім, вибив вікно й вивів з будинку близько 100 осіб. На Євромайдані, хлопці-«афганці» подарували Володимиру мачете, з яким той не розлучався до кінця, так його і прозвали, а пізніше, у районі АТО, саме «Мачете» стало його бойовим позивним. На Євромайдані Володимир познайомився із дівчиною Ольгою, разом із якою після революції вони поїхали жити до Львова, запланувавши своє весілля на осінь.

Але після анексії Криму і оголошення часткової мобілізації Володимир вирішив йти на фронт добровольцем і у Дніпропетровську вступив до новоствореного БПСМОП «Шахтарськ». Провівши у районі АТО близько трьох місяців, незважаючи на те, що він був оформлений у батальйоні як цивільний працівник (про це стало відомо лише після його загибелі), Володимир виконував обов’язки снайпера та кулеметника, зі зброєю в руках брав участь у бойових діях, зокрема, у операціях з розшуку і знешкодження озброєних терористів.

Після загибелі Володимира його батько Юрій Рижак став до лав батальйону оперативного призначення Національної гвардії імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького.

Із статті у газеті "Іменем Закону" № 7 від 19.02.2015 р.: "...Доки резервісти вантажать свої тактичні рюкзаки, охороняти зброю й майно біля машини залишається високий худорлявий боєць років 45. Блакитні добрі очі й щира усмішка. Знайомлюся з чоловіком, який виявився моїм земляком із Черкащини. Старший солдат резерву Юрій Рижак зарахований до батальйону нещодавно, хоча ще з літа колишній водій київської «маршрутки» за кермом волонтерського автомобіля возив допомогу гвардійцям. Але 2 серпня сталася трагедія, яка перевернула світогляд чоловіка, змусивши його взяти до рук зброю: у місті Докучаєвську, що на Донеччині, від кулі снайпера загинув 25-річний син Володимир, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ», якого було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На його малій батьківщині в Уманському районі на будівлі школи, де навчався Володимир і де працювала  учителем історії його ненька, на честь загиблого героя земляки встановили меморіальну дошку

Ім’я Володимира занесено до Книги памя’ті загиблих працівників Управління МВС України.

На сороковини з дня загибелі Володимира його друзі, уманські музиканти, влаштували концерт, присвячений пам’яті полеглих у АТО Черкаській області та увічнено на обеліску загиблим міліціонерам, що на подвір’ї УМВС.