22 січня Україна відзначає День Соборності України.

День Соборності України - державне свято, відзначається щорічно 22 січня, в день, коли в 1919 році у Києві було проголошено Акт злуки Української народної республіки і Західно-української народної республіки для утворення єдиної (соборної) української держави.

Це свято, яке закликає всіх нас до єдності. Ми всі розуміємо, наскільки важливо сьогодні для України бути єдиною державою, єдиним суспільством, єдиною родиною.

В цей день громадськість міста на чолі з міським головою Олександром Цебрієм, поклали вінки і квіти до пам’ятника Тарасу Шевченка.

«День Соборності України - це символ консолідації нашого народу. Нині ми знову переживаємо часи випробувальної історії. На тлі бойових дій у східних областях України нам знову доводиться підтверджувати нашу єдність та відстоювати власну незалежність. Глибока шана тим, хто зустрічає свято на передовій. Вічна пам’ять воїнам, які полягли за свободу нашої країни», - сказав міський голова Олександр Цебрій.

Цього ж дня представники уманської громади вшанували пам'ять уманчан, які загинули на Сході країни, захищаючи незалежність і соборність України, поклавши квіти до їхніх могил.

Довідково:

99 років тому у Києві відбулося проголошення Акту злуки двох українських державних утворень – Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

         Урочистим Актом Злуки (Соборності) Директорія УНР проголосила на Софійському майдані Києва. Акту передували Передвступний договір, укладений 1 грудня 1918 р. у Фастові між УНР і ЗУНР, а також Ухвала Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. про злуку ЗУНР із УНР. У Передвступому договорі, підписаному повноважними представниками обох Українських республік, заявлялося про їхній непохитний намір у найкоротший термін злитися в одну неподільну державну одиницю. Передбачалося, що ЗУНР має увійти з усією своєю територією та населенням як складова частина в УНР із правом територіальної автономії. Незабаром повноважна делегація ЗУНР прибула до Києва.

         В історичний день 22 січня 1919 року з самого ранку місто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли синьо-жовті прапори. Софійський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.  Під звуки музики, звідусіль на майдан підходили військові, прості люди, віруючі – учасники хресної ходи київських церков.

         О півдні навпроти Софіївського собору з’явилися учасники: члени Директорії, Трудового  Конгресу України, делегація ЗУНР, дипломати, вище духовенство. Військовий оркестр виконав національний гімн: «Ще не вмерла Україна».

         Голова Західноукраїнської делегації Лев Бачинський урочисто вручив вірчу грамоту і додані акти про об’єднання ЗУН і УНР Голові Директорі – Володимиру Винниченку.

         В цьому історичному документі підкреслювалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) й Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України».

         Ідею української єдності беруть свої витоки з незабутніх часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

         Після розпаду Київської Русі українській еліті не вдалося ні об’єднати в межах національної держави етнічні українські землі, ні зберегти їхню незалежність. Лише в роки Національної революції середини ХVІІ століття у національній самосвідомості усього народу стався революційний прорив: уперше після загибелі Київської держави в ній з’являється державна ідея, вироблена гетьманом Богданом Хмельницьким. Вона передбачала створення незалежної держави, до складу якої мали увійти усі етнічні українські землі. Ця державна ідея стала визначальною у визвольних змаганнях народу протягом наступних століть.

         Визначну роль у формування соборності відіграв Пророк нашої нації Тарас Григорович Шевченко. Ідеї єдності українських земель були розвинуті у творчості таких видатних діячів українського національного відродження як: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Грушевський та ін.

         Українська революція 1917 – 1920 років зробила реальною мрію багатьох поколінь українців про об’єднання в єдину соборну державу.

         У революційному вогні утворилися українські національні демократичні держави: 7 листопада 1917 року своїм ІІІ Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а в жовтні 1918 року Українська Національна Рада у Львові заявила про створення Західноукраїнської Народної  Республіки. Незалежність Української Народної Республіки було проголошено ІV Універсалом Центральної Ради 22 січня 1918 року.

         В короткий термін було утворено центральні та місцеві органи управління, визначено межі держави, до якої увійшли 9 губерній, впроваджено державну символіку та грошову одиницю – гривню. 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала президентом УНР Михайла Грушевського та прийняла Конституцію. Були проведені важливі переговори щодо визнання УНР як незалежної держави зарубіжними країнами. У Берліні, Відні, Софії та Бухаресті відкрилися посольства молодої республіки. На чолі цієї роботи стояло Міністерство Закордонних справ УНР, до роботи  у якому були залучені кращі представники нації.

Серед них була і уманчанка – Надія Віталіївна Суровцова. Високоосвічена, талановита людина, прекрасний організатор,   вона узяла на свої тендітні плечі вирішення багатьох питань роботи секретаріату міністерства, а згодом і його організаційне управління та з честю з ними справлялася.

З перших днів свого існування молодим державам довелося протистояти зовнішній агресії в таких умовах стало очевидним, що без возз’єднання двох українських держав буде неможливо вистояти у боротьбі з ворогом. 22 січня 1919 року у Києві відбулося урочисте проголошення Акту про злуку ЗУНР і УНР.

Проте, внаслідок складної міжнародної ситуації возз’єднання двох українських держав не було повністю втілене у життя.  У збройній боротьбі Україна не встояла. Її опір було зламано, а території поділено між країнами – сусідами.

Нині Україна зустрічає День Соборності, коли порушена її територіальна цілісність і коли на її території проходять військові дії.

В цих умовах український народ демонструє патріотизм, національну свідомість, надзвичайну згуртованість.